СИСТЕМНА КОДИФІКАЦІЯ
СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ
ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ
З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ
Міжнародна науково-практична конференція
«Недержавний сектор безпеки: сучасний досвід та проблеми порівняльно-правового регулювання»
Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Негативні тенденції забезпечення правопорядку, які мали місце в останній час в Україні, є наслідком відсутності ефективного державно-громадянського партнерства в цій сфері, хоча законодавча база для створення недержавного сектору безпеки в якості суспільної правоохоронної служби на базі територіальних громадських формувань (далі — ГФ) існує понад 15 років. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» №1835-III від 22.06.2000 (далі — Закон) фактично передбачив можливість створення принципово нової єдиної цілісної конфігурації національної правоохоронної системи в форматі діючої державної правоохоронної служби МВС та недержавного сектору безпеки. Закон концептуально уможливив функціонування громадської цивільної правоохоронної служби на базі ГФ шляхом самодетермінації дій суб’єктів наділених державою владними, адміністративно-правовими повноваженнями для спільної реалізації своїх обов’язків водночас з власною юридичною відповідальністю за наслідки.
На практиці дієва організація державно-громадянського партнерства здійснюється шляхом операційної інтеграції норм Закона, положень Статуту ГФ та заходів регіональних, місцевих програм профілактики правопорушень розроблених фахівцями МВС, інших силових структур та затверджених органами виконавчої влади і місцевого самоврядування. Таким чином створюється інструментальна база діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, по забезпеченню громадської безпеки, правової захищеності резидентного громадянського населення. Формуються механізми громадського адміністрування у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, створення управляючого порядку на території громади, системної взаємодії держави, влади і суспільства в правовому вихованні громадян.
Дестабілізуючі події в країні викликали масове створення громадських організацій в суспільному середовищі в форматі громадських об’єднань з метою захисту життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, забезпечення нормальних умов життєдіяльності людини, функціонування установ, організацій та підприємств. Але їх інституціоналізація і дієздатність у парадигмі державно-громадянського партнерства не буде достатньо ефективною без професійного використання практичних знань з економічної інформації, необхідної при державній реєстрації суб’єкта ціле орієнтованого на діяльність пов’язану з правоохоронними та правозастосовними функціями.
Системна кодифікація ГФ в статусі юридичної особи повинна максимально узгодити та відобразити в кодах взаємодію ГФ з органами державної влади, зокрема, механізми правозастосовчої та правоохоронної діяльності, інструменти ресурсного та фінансового забезпечення, ознаки неприбутковості діяльності, види діяльності та інше.
Насамперед, кодифікації підлягає ідентифікація юридичної особи в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб України — ЄДРПОУ із заповненням відповідних форм наслідками яких є одержання особистого ідентифікаційного коду організації. Другою важливою кодифікацією є реєстрація організаційно-правової форми господарювання КОПФГ. На прикладі Харківського обласного громадського формування з ОГП і ДК таким кодом є група — «інші організаційно-правові форми» з кодом 995. Важливим кодом є код класифікатора по визначенню інституційного сектору економіки за КІСЕ. На наш погляд, таким ідентифікатором для ГФ є код S.15 Некомерційні організації. Кодується також місцезнаходження за класифікатором КОАТУУ. Однак, найбільш важливішим є кодування видів діяльності ГФ за класифікатором КВЕД — 2010. Для Харківського обласного громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а тобто і для всіх формувань, які є його членами визначаються види діяльності за КВЕД — 2010:
84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки;
84.11 Державне управління загального характеру;
94.99 Діяльність інших громадських організацій, Н.В.І.У.
Вищенаведена система кодів гарантує організацію належне правове поле для усунення перешкод у створенні, функціонуванні та розвитку щодо її діяльності за змістом спеціальної правосуб’єктності надане їй законодавством України. Системна кодифікація дозволяє визначати діяльність ГФ як суб’єктів держави громадянського партнерства та збудувати правові засади розвитку недержавного сектору безпеки. Вибудова дієвої правоохоронної громадянської технології Харківським обласним ГФ з ОГП і ДК привела до розробки сучасної мережі системи інформаційно-аналітичного моніторингу охорони громадського порядку і державного кордону з інтеграцією в єдиному просторі всієї міжвідомчої інформації. Також заплановано організувати разом з місцевим самоврядуванням мережі консультативно-дорадчих центрів правової допомоги функціонуючи на базі пунктів охорони правопорядку, громадських приймалень, штабів ГФ, тощо. Студенти юридичних національних закладів, члени ГФ можуть ефективно вносити свій вклад в роботу цих центрів, скоординувавши їх діяльність.
ВОРОБЙОВ Леонід Лоентійович
генерал — майор громадської цивільної служби
МИЖЕРИЦЬКИЙ Олександр Миколайович
майор громадської цивільної служби
ПАЛЯНИЧКА Людмила Олександрівна
майор громадської цивільної служби
Роль ОГФ України ОГП ДК в розбудові цивільної безпеки суспільства
III Міжнародна науково-практична конференція
«Сучасний стан та перспективи розвитку сектору
безпеки України: публічно-приватні аспекти»
Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Мета Української Реформації «Стратегія — 2020» — всеосяжна розбудова нової держави, влади, суспільства на принципах законності, правопорядку, захисту та безпеки.
Досягнути цієї мети без мобілізації ресурсних активів (адміністративних, правових, соціальних, економічних, громадських та інших) резидентного цивільного населення (далі — РЦН) країни буде вкрай важко. При цьому важливо розуміти, що ресурсні активи РЦН в цілісності складають громадянський капітал стабільності і розвитку нації.
Не треба забувати і те, що підтримка громадянським суспільством зусиль влади становить принципову відміну успішної реформації від невдалого реформізму. Тому створення на організаційно-правових засадах, відповідно до Закону України № 1835 — III від 22.06.2000 р. цивільної інституції по громадському адмініструванню ресурсних активів населення в складі структурованих множин активних громадян є актуальною потребою часу в період трансформаційних змін в країні.
Громадські механізми вибудови системних суспільних інституцій відомі. Це — самоорганізація, самоврядування, авторегуляція населення. Також відомі методологічні та концептуальні інструменти ефективного функціонування суспільних інституцій: територіальне структурування, проектна організменність, модельна правосубʼєктність, розвинута функціональність з наявністю зворотного звʼязку, координаційна конфігуративність простору, середовища та системи, технологічна іноваційність. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» передбачає можливість використання цих механізмів при масовому створенні громадських формувань за місцем мешкання, роботи, навчання та їх обʼєднань на регіональному і національному рівнях.
Створене в 2008 році ОГФ України ОГП ДК під керівництвом генерал–полковника громадської цивільної служби Куртяна Сергія Анатолійовича фактично стало суспільним оператором цивільної безпеки в середовищі територіальних громад України. Разом з органами влади обʼєднання почало кропітку роботу по організації систем захисту громадян і охорони правопорядку шляхом профілактики правопорушень та інтегрування формувань в єдину інституційну службу цивільної безпеки українського суспільства. В цьому процесі відображена інтегративна природа публічно–приватних аспектів стану та векторів розвитку сектору безпеки країни.
Нагальна потреба в створенні самоуправляючого порядку шляхом профілактики, запобігання та припинення правопорушень, злочинів в територіальних громадах суттєво загострилась в умовах війни. Дестабілізація громад та часткова втрата керованості територій диктує необхідність негайно легітимізувати інституцію громадської цивільної служби, як суспільного партнера держави в середовищі населення. Якщо складна ситуація в зоні АТО кардинально, найближчим часом, не зміниться, то цивільна служба ОГФ України ОГП ДК та її громадські формування зможуть здійснити реальну ефективну підтримку від населення цивільно–військовим адміністраціям влади, спираючись на свою спеціальну правосубʼєктність та адміністративно–правові повноваження (особлива частина).
В умовах мирного розвитку суспільства формування громадської цивільної служби ОГФ України ОГП ДК, окрім діяльності повʼязаної з провозастосовчими (моніторинг населення) та правоохоронними функціями проводять системне правове виховання громадян в практичній площині юридичної допомоги населенню, здійснюючи, таким чином, свій вклад в розбудову цивільної безпеки держави за місцем мешкання, роботи, навчання громадян.
Таким чином, в середовищі резидентного населення формується цивільно–політична правова стратифікаційна конфігурація єдиного стабільного громадянського суспільства. Для цього законодавчий простір, регулюючий діяльність ГФ, треба доповнити модельними законами–програмами, наприклад, по профілактиці правопорушень, взаємодії субʼєктів координаційного управління ГФ, соціальному страхуванню ризиків цивільної служби безпеки, тощо. Однак, перед усім, вченим та практикам необхідно виконати досить складне моделювання конфігурації цивільної безпеки суспільства, як державного громадського проекту.
ВОРОБЙОВ Леонід Леонтійович
генерал—майор громадської цивільної служби