Роль ОГФ України ОГП ДК в розбудові цивільної безпеки суспільства
III Міжнародна науково-практична конференція
«Сучасний стан та перспективи розвитку сектору
безпеки України: публічно-приватні аспекти»
Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Мета Української Реформації «Стратегія — 2020» — всеосяжна розбудова нової держави, влади, суспільства на принципах законності, правопорядку, захисту та безпеки.
Досягнути цієї мети без мобілізації ресурсних активів (адміністративних, правових, соціальних, економічних, громадських та інших) резидентного цивільного населення (далі — РЦН) країни буде вкрай важко. При цьому важливо розуміти, що ресурсні активи РЦН в цілісності складають громадянський капітал стабільності і розвитку нації.
Не треба забувати і те, що підтримка громадянським суспільством зусиль влади становить принципову відміну успішної реформації від невдалого реформізму. Тому створення на організаційно-правових засадах, відповідно до Закону України № 1835 — III від 22.06.2000 р. цивільної інституції по громадському адмініструванню ресурсних активів населення в складі структурованих множин активних громадян є актуальною потребою часу в період трансформаційних змін в країні.
Громадські механізми вибудови системних суспільних інституцій відомі. Це — самоорганізація, самоврядування, авторегуляція населення. Також відомі методологічні та концептуальні інструменти ефективного функціонування суспільних інституцій: територіальне структурування, проектна організменність, модельна правосубʼєктність, розвинута функціональність з наявністю зворотного звʼязку, координаційна конфігуративність простору, середовища та системи, технологічна іноваційність. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» передбачає можливість використання цих механізмів при масовому створенні громадських формувань за місцем мешкання, роботи, навчання та їх обʼєднань на регіональному і національному рівнях.
Створене в 2008 році ОГФ України ОГП ДК під керівництвом генерал–полковника громадської цивільної служби Куртяна Сергія Анатолійовича фактично стало суспільним оператором цивільної безпеки в середовищі територіальних громад України. Разом з органами влади обʼєднання почало кропітку роботу по організації систем захисту громадян і охорони правопорядку шляхом профілактики правопорушень та інтегрування формувань в єдину інституційну службу цивільної безпеки українського суспільства. В цьому процесі відображена інтегративна природа публічно–приватних аспектів стану та векторів розвитку сектору безпеки країни.
Нагальна потреба в створенні самоуправляючого порядку шляхом профілактики, запобігання та припинення правопорушень, злочинів в територіальних громадах суттєво загострилась в умовах війни. Дестабілізація громад та часткова втрата керованості територій диктує необхідність негайно легітимізувати інституцію громадської цивільної служби, як суспільного партнера держави в середовищі населення. Якщо складна ситуація в зоні АТО кардинально, найближчим часом, не зміниться, то цивільна служба ОГФ України ОГП ДК та її громадські формування зможуть здійснити реальну ефективну підтримку від населення цивільно–військовим адміністраціям влади, спираючись на свою спеціальну правосубʼєктність та адміністративно–правові повноваження (особлива частина).
В умовах мирного розвитку суспільства формування громадської цивільної служби ОГФ України ОГП ДК, окрім діяльності повʼязаної з провозастосовчими (моніторинг населення) та правоохоронними функціями проводять системне правове виховання громадян в практичній площині юридичної допомоги населенню, здійснюючи, таким чином, свій вклад в розбудову цивільної безпеки держави за місцем мешкання, роботи, навчання громадян.
Таким чином, в середовищі резидентного населення формується цивільно–політична правова стратифікаційна конфігурація єдиного стабільного громадянського суспільства. Для цього законодавчий простір, регулюючий діяльність ГФ, треба доповнити модельними законами–програмами, наприклад, по профілактиці правопорушень, взаємодії субʼєктів координаційного управління ГФ, соціальному страхуванню ризиків цивільної служби безпеки, тощо. Однак, перед усім, вченим та практикам необхідно виконати досить складне моделювання конфігурації цивільної безпеки суспільства, як державного громадського проекту.
ВОРОБЙОВ ЛЕОНІД ЛЕОНТІЙОВИЧ
генерал-майор громадської цивільної служби