Воропай Микола Іванович
Керівник Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону, генерал-лейтенант громадської цивільної служби.
Народився 23 листопада 1953 року в місті Охтирка Сумської області.
Освіта: Укра їнський заочний політехнічний інститут імені І. З. Соколова, Чернігівський педагогічний інститут імені Т. Г. Шевченка, Університет економіки та права «Крок» (менеджмент безпеки).
Трудова діяльність:
до 1975 р. — Проходив строкову службу в лавах ВМС СРСР (командир підрозділу охорони військових об'єктів, звання — головний старшина).
1975 р. — 2007 р. — Перебував на службі в Службі безпеки України, в Управлінні внутрішньої безпеки СБ України та в Управлінні захисту національної державності України. Загальна вислуга — 32 роки, звання — полковник.
2008 р. — 2021 р. — Керівник Управління внутрішньої безпеки корпорації «Граніт».
2021 р. — т. ч. — Керівник Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону, звання — генерал-лейтенант.
Знання мов: українська.
Нагороди та відзнаки: Відзнака Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області «За сприяння органам внутрішніх справ України», медаль Жукова, медаль «За відзнаку в службі» І ступеня Служби безпеки України, медаль «Ветеран органів безпеки» Служби безпеки України, пам'ятна відзнака «25 років Службі безпеки України», медаль «10 років Службі безпеки України», грамота СБ України «За бездоганну службу», подяка від Голови СБ України, грамота СБ України «За бездоганну службу, виявлені професіоналізм, ініціативу та наполегливість», почесна грамота Київської обласної ради.
Андрієнко Олег Андрійович
Заступник керівника ОГФ України ОГП ДК, керівник департаменту юридичного забезпечення, полковник громадської цивільної служби.
Народився 26 березня 1967 року в селі Сторожів Корецького району Рівненської області в родині сільських вчителів.
Освіта: Вище військове авіаційне училище (штурман-інженер), Академія внутрішніх справ України (юрист-правознавець), Педагогічний університет (магістр, викладач права та історії), Національна академія державного управління при Президенті України (трудовий арбітр-медіатор).
Трудова діяльність:
1984 р. — 2002 р. — Перебував на службі в Збройних силах України, Внутрішних військах Міністерства внутрішніх справ України, займав різноманітні льотні, командно-штабні посади, в тому числі був начальником штабу авіапідрозділу ВВ МВС «Барс» (в/ч 3027, зараз це 14-та бригада спеціального призначення «Барс» Національної гвардії України). Офіцер запасу Авіації Внутрішніх військ МВС України, штурман 1-го класу, освоїв 5 типів літаків, більше 2 500 годин польотів.
2002 р. — 2006 р. — Керівник технічної служби (пультової охорони) Державної служби охорони у місті Києві та Управління державної служби охорони в Київській області.
2006 р. — 2009 р. — Головний спеціаліст-юрисконсульт центрального апарату Фонда державного майна України.
2009 р. — 2010 р. — Головний юрист Професійної спілки атестованих працівників внутрішніх справ України.
2010 р. — 2012 р. — Заступник начальника юридичного відділу центрального апарату Державної пенітенціарної служби України.
2012 р. — 2019 р. — Голова центральної Всеукраїнської професійної спілки персоналу органів та установ пенетенціарної системи.
2019 р. — 2023 р. — Керівник департаменту юридичного забезпечення ОГФ України ОГП ДК.
Знання мов: українська, англійська.
Нагороди та відзнаки: Нагрудні знаки «За зразкову службу» І та ІІ ступенів ВВ МВС України, медаль «За вірність національній ідеї» ВО «Країна», орден «Івана Богуна», хрест «Вірність присязі».
Любимов Микола Іванович
Координатор Центрального штабу ОГФ України ОГП ДК в Західному регіоні України, начальник Управління Служби безпеки України в Донецькій області, генерал Служби безпеки України.
Уродженець Луганської області, 1952 року народження.
Освіта: педагогічна, юридична.
Трудова діяльність:
до 2001 р. — Заступник начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області та начальник відділу Служби безпеки України в Маріуполі.
до 2005 р. — Начальник Управління Служби безпеки України в Донецькій області.
З 2006 р. — Голова Міжнародної громадської організації «Вимпел України» .
в органах безпеки з 1978 року.
Знання мов: українська, англійська.
Нагороди та відзнаки: Грамота Президії ВР УРСР, орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ і ІІІ ступенів, медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР», має нагороди Куби та Польщі.
Пилипів Богдан Іванович
Голова Координаційної ради Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону, генерал-полковник Міністерства внутрішніх справ України у відставці, професор, заслужений працівник освіти України, ветеран органів внутрішніх справ України, радник командувача Національної гвардії України.
Народився 22 червня 1951 року в селі Мишковці Гусятинського району Тернопільської області (нині – Чортківський район).
Чортківське вище професійне училище (1970 р.), Вище училище МВС СРСР (1972 р.), Чернівецький державний університет (1981 р.), Військово-політична академія (1989 р.), Європейський центр імені Джорджа Маршалла.
Трудова діяльність:
У 1970 р. – 1971 р. – Строкова військова служба у 480-му конвойному полку МВС СРСР.
У 1971 р. – 1972 р. – Курсант Ленінградського вищого училища МВС СРСР.
З 1972 р. – 1991 р. – Офіцерська служба у внутрішніх військах МВС СРСР на території України та Молдови, де обіймав командні, штабні та організаційні посади.
У 1987р. – 1989 р. – Участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У 1989 р. – 1991 р. – Участь у виконанні завдань з охорони громадського порядку під час надзвичайних ситуацій на території Закавказзя, зокрема в районах Степанакерта, Шуші та Баку.
У 1991 р. – 1993 р. – Заступник начальника відділу комплектування Головного управління командувача Національної гвардії України.
З 1993 р. – Начальник управління кадрів Головного управління військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України.
З 1996 р. – Заступник командувача внутрішніх військ МВС України з керівництва спеціальними моторизованими військовими частинами міліції та частинами спеціального призначення.
З 1998 р. – Перший заступник командувача внутрішніх військ МВС України по роботі з особовим складом.
З 2002 р. – Перший заступник начальника Головного управління – командувача внутрішніх військ МВС України.
У 2003 р. – Участь у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово, де здійснював організацію та контроль проведення спеціальних операцій із протидії незаконному обігу зброї та наркотиків, затримання озброєних злочинців і припинення масових заворушень.
У 2010 р. – Звільнений з військової служби указом Президента України.
З 2010 р. – Радник Президента Всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового братства - керівника Центрального регіонального представництва.
З 2022 р. – т. ч. Голова Координаційної ради Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону;
З 2024 р. – т. ч. Радник командувача Національної гвардії України.
Знання мов: українська, німецька.
Нагороди та відзнаки: Орден Богдана Хмельницького III ступеня; орден «За заслуги» III ступеня; медаль «За військову службу Україні»; медаль «Захиснику Вітчизни»; почесне звання «Заслужений працівник освіти України»; 24 відомчі медалі та відзнаки. За особливі заслуги перед українським народом нагороджений найвищою відзнакою – «Золотим знаком пошани» Міжнародного комітету захисту прав людини ООН.
Бондарчук Михайло Геронович
Координатор Центрального штабу Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону в Центральному регіоні України, генерал-майор Служби безпеки України у запасі.
Народився 18 квітня 1964 року в місті Хмельницькому.
Освіта: Хмельницький електромеханічний технікум (1979 р. – 1983 р.), Харківське гвардійське вище танкове командне училище (1983 р. – 1987 р.).
Трудова діяльність:
З 1987 р. – 1999 р. – Проходив службу в лавах збройних сил СРСР та України (командир танкового взводу, командир взводу курсантів, командир учбового взводу-викладач учбової роти, заступник командира роти по технічній підготовці, помічник начальника бронетанкової служби, начальник полігону, заступник начальника управління державної охорони з матеріально-технічного забезпечення ЗС України).
З 1999 р – 2013 р. – проходження військової служби у Службі безпеки України, в Департаменті захисту національної державності і боротьби з тероризмом, Науково координаційному центрі СБ України «Інститут оперативної діяльності та державної безпеки» та Департаменті господарського забезпечення СБ України.
Загальна вислуга – 29 років , звання – генерал-майор Служби безпеки України у запасі.
З 2022 р. – т. ч. – Координатор Центрального штабу Об’єднання громадських формувань України з охорони громадського порядку і державного кордону в Центральному регіоні України, звання – генерал-лейтенант громадської цивільної служби.
Знання мов: українська.
Крутов Василь Васильович
Почесний член Координаційної ради ОГФ України ОГП ДК, генерал-лейтенант Служби безпеки України, доктор юридичних наук, кандидат педагогічних наук, перший командир української «Альфи», керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Народився 16 травня 1949 року у селі Фрунзе Генічеського району Херсонської області.
Освіта: Запорізький державний педагогічний інститут (1976 р.), Національна академія Служби безпеки України (1996 р.).
Трудова діяльність:
1990 р. — 1992 р. — Заступник керівника підрозділу спецназу КДБ СРСР (групи «Альфа») з дислокацією в місті Києві.
1992 р. — Радник Голови Служби безпеки України з питань боротьби з тероризмом.
1993 р. — 1994 р. — Керівник Апарату Голови Служби безпеки України, присвоєно звання генерал-майор.
З 1994 р. — Очолив Управління по боротьбі з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України (підрозділ «Альфа»).
1998 р. — Призначено заступником Голови Служби безпеки України, присвоєно чергове військове звання — генерал-лейтенант.
2014 р. — Перший заступник Голови Служби Безпеки України та керівник Антитерористичного центру.
Знання мов: українська.
Нагороди та відзнаки: Орден «За мужність» III ступеня (від 28 травня 1998 р.) — за мужність і відвагу, виявлені у захисті безпеки України, нагрудний знак «Почесна відзнака Служби безпеки України», нагороджувався особистою зброєю у 1998 р., 2000 р. та 2001 р.
Лопата Анатолій Васильович
Почесний член Координаційної ради ОГФ України ОГП ДК, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, генерал-полковник Збройних Сил України, перший заступник Міністра оборони України.
Народився 23 березня 1940 року у селі Рожів Макарівського району Київської області.
Освіта: Бакинське загальновійськове училище (1964 р.), Військова академія ім. М. В. Фрунзе (1971 р.), Військова академія Генерального штабу ЗС СРСР (1984 р.).
Трудова діяльність:
1980 р. — 1990 р. — Командир окремої мотострілецької бригади в Республіці Куба, командир 29-ї дивізії 5-ї армії, З грудня 1986 року — командир 25-го армійського корпусу Далекосхідного ВО.
1990 р. — 1992 р. — Перший заступник командувача Північної групи військ.
1992 р. — 1993 р. — Заступник Міністра оборони України. 31 грудня 1992 року присвоєно військове звання генерал-полковника.
24 березня 1993 р. — 10 лютого 1996 р. — начальник Головного (з 1994 — Генерального) штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України. 21 червня 1996 року указом Президента України Л. Д. Кучми звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я.
1999 р. — Голова Української партії «Єдність».
2003 р. — 2005 р. — Радник Міністра оборони України.
З 2005 р. — Голова Громадської колегії при Міністрові оборони України.
Знання мов: українська.
Нагороди та відзнаки: Грамота Президії ВР УРСР, орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ і ІІІ ступенів, медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР», має нагороди Куби та Польщі.